Сергій Свириденко – фермер з Донеччини. У 2016 році ветеран АТО заснував ферму у селі Іванопілля Костянтинівської громади. Під торговою маркою “Козацьке подвір’я” виготовляв крафтові сири та м’ясні делікатеси. Отримав кілька грантів, вклав власні гроші, постійно розвивав виробництво, брав участь у ярмарках та фестивалях, які організовував Проєкт USAID “Економічна підтримка України” (Проєкт USAID). Але повномасштабна війна змусила фермера шукати прихистку на новому місці.
У квітні Проєкт USAID разом з Командою підтимки реформ Мінекономіки почали проводити для бізнесу інформаційно-діалогові майданчики, де розповідали про релокацію у більш безпечні регіони та можливості для розвитку після переїзду до нового регіону. Сергій брав участь у цих заходах, чув про досвід інших підприємців, але виїхати не наважувався, залишався вдома та працював. Так було до липня, хоча на той момент продажі впали, частина клієнтів виїхала.
Коли через обстріли почалися перебої з електрикою, пан Свириденко вирішив, що треба виїжджати, адже навіть води не зможе дати своїм козам, бо зі свердловини її треба підняти насосом, зробити це без електрики неможливо.
Знаючи труднощі з пошуком нового місця, Сергій чув про це від інших підприємців, він поїхав Україною у пошуках ферми, писав дописи у соціальних мережах про пошуки приміщення, просив підказати, де є потенційне місце для його тварин та виробництва.
“Коли я поїхав Україною, бачив багато напівзруйнованих ферм, які не придатні, щоб там розмістити тварин, потребує багато вкладень. Фермер з Волині побачив про мене пост у соціальних мережах і написав мені, що готовий прихистити. У мене не було інших варіантів, тож я погодився приїхати зі своїми козами до нього”, – каже Сергій Свириденко.
Другим викликом був сам процес переїзду, адже фермер віз не лише обладнання, а й 150 своїх кіз та цапів нубійської породи. Сергій орендував велику машину і вирушив з Донеччини на Волинь. Зараз у селі Дідичі Олицької громади кози вже кілька місяців проходять адаптацію – звикають до трави з новим смаком. Фермери знають, що одна й та сама трава відрізняється у різних регіонах України і це впливає на травлення у тварин.
Крім тварин, фермер забрав з дому трактор з причепом, сироварню, холодильник для м’ясних виробів. Але зараз ще потребує допомоги, щоб закупити сіна для тварин. Вдома, на Донеччині, його кози з’їдали 30 тонн сіна за зиму. Поки тварини пасуться неподалік ферми, але це до першого снігу. Потім потрібно буде годувати у приміщенні сіном та буряками.
Тим часом Сергій разом зі своїм партнером Іваном Будем ремонтують ферму, де зимуватимуть кози. А у сусідньому селі Горянівка пан Свириденко орендував ковбасний цех, де вже почав виготовляти смаколики: замаринував першу партію сиров’яленого м’яса та почав робити бринзу. Для допомоги у цеху взяв на роботу переселенку з Костянтинівки, яка живе у тому ж селі.
“Я не падаю духом і готовий працювати, хоча багато що залишилося вдома і це потрібно знову робити тут, на новому місці. Зараз є грантова підтримка – я нещодавно виграв грант від Данської ради у справах біженців і отримаю нове сучасне обладнання для сироварні – вакууматор, холодильник, сироварня. За грантом від Міністерства у справах ветеранів зможу придбати автомобіль, щоб закуповувати сировину, розвозити продукцію”, – ділиться Сергій.
На Волині фермер вже знайомиться з місцевими – нещодавно його запросили приготувати плов на багатті. Раніше свій фірмовий плов Сергій постійно готував на ярмарках та фестивалях крафтових виробників.
Щоб стати успішним на новому місці, підприємець готовий наполегливо працювати, а потім після перемоги України повернутися на рідну Донеччину з новим досвідом.