Виробниче підприємство “Тана” із Сєвєродонецька, Луганської області, до війни виготовляло полімерні гранули для автомобільної, будівельної та меблевої промисловості. У березні через війну компанія змушена була залишити власні цехи та обладнання і шукати нового місця у більш безпечному регіоні для відновлення роботи.
Менеджменту “Тани” було легше організувати цей процес, бо компанія має власні вантажні автомобілі, тож не довелося платити великі гроші за перевезення.
“З початку війни вартість на вантажні перевезення з Луганщини зросла у 10, а подекуди і у 20 разів. Якщо до війни машина із Сєвєродонецька до Дніпра коштувала 10 тисяч гривень, то у березні мені озвучували ціну у 100, а інколи і 200 тисяч гривень”, – розповідає директор виробничо-комерційної фірми “Тана” Сергій Войтюк.
Керівник онлайн сформував бригаду, яка погодилася вивозити продукцію і обладнання із цехів підприємства. Спочатку вивозили склад готової продукції – її можна продати і швидко поповнити обігові кошти. Вже згодом стали демонтувати обладнання у цехах – екструдери для виготовлення композитних матеріалів, допоміжні інструменти. Робили це в темряві та під обстрілами. Загалом вивезли 50% обладнання, решту не вдалося забрати, бо через обстріли була перебита електрика, а без неї неможливо демонтувати верстати.
Так зробили більше десяти рейсів з березня по травень.
“Місце, де знаходиться наша компанія, – біля заводу “Азот”. Певний час там не бомбили, тож була змога їздити. Але противник відстежив наші машини, одного разу на дорозі Лисичанськ – Бахмут над ними літав квадрокоптер, а потім скинув снаряд біля складу. Добре, що демонтоване обладнання було в іншому місці. Це був останній наш рейс, більше ми не їздили”, – каже пан Войтюк.
Вивезене обладнання складали у Дніпрі на орендованих складах, згодом вирішили переїхати до Умані. На Черкащині шукали як житло для працівників, так і виробничі приміщення. Десять родин працівників Тани погодилися їхати з Луганщини у новий для себе регіон.
Значну роль у виборі місця для релокації виробництва зіграла допомога партнерів Проєкту “Економічна підтримка Східної України” та Асоціації виробників продуктів харчування “Ukrainian Food”, які організували зустрічі з місцевим бізнесом і владою. Завдяки цій співпраці компанія обрала приміщення, яке найбільше задовольняло її вимогам.
У червні “Тана” знову почала виготовляти продукцію. Частину клієнтів втратила – вони лишилися на окупованій Херсонщині, частина – у Харкові, їм зараз не до виробництва, адже там щодня обстріли.
З того, що підприємство виготовляє зараз і це затребуване на ринку, – матеріал для віконних ущільнювачів. Вже на новому місці відновили експорт – відправили замовлення для клієнтів автомобільної галузі та меблевої промисловості до Бельгії та Німеччини. На підприємстві працюють шістнадцять людей, хоча до війни було вісімдесят п’ять.
“В Україні дуже багато зруйнованих будівель, які потребують нових вікон. Ми виготовляємо полімерний ущільнювач для склопакетів, вважаємо, що в цьому сегменті може бути великий попит. Зараз ми співпрацюємо з виробниками вікон в Україні, шукаємо нових партнерів. Сировина для виробництва у нас імпортна, а за останні місяці зріс курс валюти, пальне подорожчало, є складнощі з логістикою, це все впливає на собівартість нашого продукту”, – ділиться Сергій.
Розташування виробництва в Умані на підприємстві вважають логістично вигідним, адже до будь-якого міста України можуть доїхати впродовж дня. Хоча розглядають можливість переїзду в інші регіони.
Сергій Войтюк каже, що він, як і його працівники, хочуть повернутися на рідну Луганщину і відбудовувати регіон після Перемоги. А ще таки розпочати виробництво біорозкладного посуду з кукурудзи, обладнання для якого придбали за кілька місяців до війни.