До війни підприємець Андрій Кайдаш мав власний цех у місті Василівка Запорізької області, де виготовляв автомобільні причепи для перевезення вуликів – “Бджоловіз”.
Замовлення від бджолярів були розписані на кілька місяців наперед, робота кипіла щодня.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії до України виробництво зупинилося, містечко опинилося в окупації на другий день війни.
“Про роботу мова не йшла – було занадто небезпечно. Моя родина кілька місяців переховувалася у підвалі. У місті одразу почалися бойові дії. У нас не було води, електрику вимикали періодично через військові дії”, – згадує Андрій перші дні війни.
Окупанти зі зброєю приходили до цеху, адже чоловік мав багато верстатів із обробки та зварювання металу – токарних, свердлильних, допоміжних слюсарних інструментів.
“Кілька разів я відповідав людям, які прийшли, що то не моє майно, ключів немає, допомогти не можу. Але одного разу вони збили замки і зайшли всередину. Вже потім, коли я навідувався туди, побачив, що вони щось ремонтували на верстатах. Хоча нічого не вкрали, усі інструменти були на місці”.
Наприкінці квітня чоловік із родиною вирішив таки виїхати з окупації. Їхати треба було через кілька ворожих блокпостів, імовірність, що відберуть верстат чи інструменти, була дуже високою, тож Андрій взяв із собою лише один зварювальний апарат.
“У моєму цеху було шість таких апаратів, я вирішив взяти один – якщо навіть відберуть, не так шкода буде”, – ділиться підприємець.
Той зварювальний апарат, як і великий причіп, яким Андрій зазвичай перевозив обладнання для свого виробництва, на блокпостах пропустили – тоді у квітні були так звані “зелені коридори” – людей пропускали з окупованої території на українську.
Родина приїхала до Запоріжжя – це найближче українське місто – з Василівки до нього 40 кілометрів.
Ще до війни підприємець отримав багато передзамовлень на виготовлення причепів «Бджоловіз», йому наперед заплатили гроші.
“Я відчував велику відповідальність за ці невиконані замовлення, тож треба було починати працювати. В окупації це нереально, треба було лише виїхати на вільну українську територію”.
Оскільки рами на причепи потребують оцинковування, а це підприємство розташоване у Черкасах, Андрій вирішив і свій цех облаштовувати у тому регіоні. Тож із Запоріжжя вирушив на Черкащину.
“Шукаючи виробниче приміщення ми познайомилися з чудовою людиною, місцевим успішним підприємцем Олександром Королем, він запропонував свій будинок пожити. Також допоміг із контактами орендаря виробничого приміщення. Я дуже вдячний, що під час війни зустрічаються люди, які готові допомагати”, – каже Андрій.
В одному із сіл Черкаської області він винайняв промислове приміщення, придбав верстати для виробництва, зварювальні апарати та взяв на роботу своїх родичів.
Процес виготовлення причепів продовжився. Хоча не вистачало обладнання, працівників, обігових коштів, Андрій не втратив оптимізму і працював над замовленнями. Зараз вже кілька причепів виготовили у цеху на новому місці для замовників із Київської, Львівської, Сумської, Харківської, Черкаської областей.
“Коли ми зробили перші причепи на новому місці, я видихнув із полегшенням. Адже почав віддавати клієнтам замовлення, які вони чекали кілька місяців. Хоча ніхто мені не дорікав за зірвані терміни, це приємне відчуття”.
Підприємець не знає, чи зможе він повернутися додому, тож поки працює на новому місці, забезпечуючи роботою своїх рідних та мріє про перемогу України.
ПРИЧЕПИ “БДЖОЛОВІЗ” ІЗ ЧЕРКАЩИНИ ПОЇХАЛИ ДО ЗАМОВНИКІВ ПО ВСІЙ УКРАЇНІ
