Підприємниця з Луганщини Олександра Ізуіта організовує для кремінян-переселенців гуманітарну допомогу. При цьому сама Олеся називає себе є «двічі переселенкою».
Вперше жінка залишила рідну домівку у 2014 році, коли до Луганська прийшла війна. На той момент акторка за освітою, Олеся працювала артдиректоркою розважального центру та мала групу аніматорів. Разом з родиною жінка переїхала з обласного центру до містечка Кремінна і почала шукати, як заробляти на життя. У невеликому місті не було жодного розважального центру для дітей. Олеся вирішила, що ця ідея може бути перспективною.
У 2019 році за грантової підтримки міжнародних донорів переселенка створила дитячий розважальний центр “Мозаїка”. Він став першим таким центром у невеликому містечку. Сюди потяглися діти – грати в аерохокей, святкувати дні народження, стрибати на батутах серед яскравих кульок.
Разом з Олесею працювала ціла команда аніматорів. Поступово біля дверей центру стали збиратися підлітки, яким нікуди було піти. Вони бачили, що у закладі кипить життя, хоча там розважалися діти меншого віку. Жінка вирішила організувати підлітків та створила молодіжну організацію “Чарівний пендель”. Тепер у підлітків теж було активне життя – волонтерство, екотабори, тренінги та поїздки. Усі разом вже готувалися відкрити перший вільний простір для молоді у місті.
Це все призупинилося 24 лютого, коли Росія напала на Україну.
У березні Олеся з родиною виїхала з Кремінної. Усе обладнання залишилося у її центрі, жінка вдруге стала переселенкою.
“Я жалкую, що не вивезла обладнання з центру, адже у мене була можливість це зробити. Тоді я думала, кому потрібні дитячі розваги, якщо війна в Україні. Зараз на Луганщину страшно їхати, Кремінна окупована, я не знаю, що з моїм центром”.
Опинившись у Вінниці, Олеся вирішила не сидіти, склавши руки, а допомагати людям. Так підприємниця стала волонтеркою.
“У перші дні війни я написала заявку на невеликий грант від Данської ради у справах біженців. Як писати такі заявки, я знала – оскільки вже мала досвід спілкування з донорами. Мою заявку на надання допомоги жителям Донецької та Луганської областей погодили”, – каже підприємиця.
Поки виділили гроші за цим грантом, Кремінна вже була в окупації. Тож жінка почала закуповувати продукти та розвозити їх до місць, де компактно оселилися креміняни.
“Я бачила, що багато людей виїхали з-під обстрілів, у них не було речей першої необхідності. Багато хто потребував подушок, чайника, засобів гігієни. Я бачила ситуацію, коли люди жили у гуртожитку, а там був один електрочайник на увесь поверх, у якому гріли воду і на чай, і на те, щоб помитися. При цьому людям роздавали щодня макарони та крупи, але насправді часто вони потребували зовсім не цього”, – розповідає Олеся.
Команда підлітків, які ходили до підприємиці у центр, створила телеграм-канал, який об’єднав жителів Кремінної, які вимушено залишили свої домівки. 17-річний Микита Горбатенко створив цей канал, який дозволив згуртувати жителів Кремінної у різних областях та містах. Зараз креміняни проживають у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Рівненській, Черкаській та інших областях.
Долучитися до каналу можна за посиланням
“Завдяки цьому каналу ми об’єднали людей, які роз’їхалися Україною, обрали координаторів у кожному місті, вивчаємо потреби, спілкуємося, намагаємося допомогти. Людям пенсійного віку потрібні продукти та ліки, а тим, кому 40 років – знання. Це те, що озвучують переселенці. Мене надихає, що люди готові працювати, навчатися, пристосовуватися до життя на новому місці”.
Переселенка каже, що за кілька місяців навчилася їздити на новому транспорті, у тому числі вантажному, дізналася, де є гуртові бази, як домовитися про знижку у супермаркетах, коли закуповуєш продукти для гуманітарної допомоги, як підтримати своїх же переселенців зі сходу, які шиють постільну білизну.
“Це зовсім не те, що я звикла робити вдома, але якщо зараз я можу бути у цьому корисною, буду робити це”.
Також шукає можливість для відкриття у Вінниці центру раннього розвитку дитини, куди зможуть прийти шестирічні діти, щоб підготуватися до навчання у школі.
Олеся вірить, що незабаром її затишна зелена Кремінна буде знову під українським прапором, а вона повернеться до свого центру, щоб разом з дітьми розвивати своє невелике містечко на Луганщині.
ПІДПРИЄМНИЦЯ З ЛУГАНЩИНИ ДОПОМАГАЄ БІЖЕНЦЯМ З КРЕМІННОЇ
