Релокований простір “Арт-коворкінг” з Краматорська продовжує свою роботу у Дніпрі. Створений за сприяння Проєкту USAID “Економічна підтримка України” для розвитку підприємницької активності творчої молоді, простір залучає місцевих та переселенців на різні заходи. Паралельно з цим засновниця простору Олена Кучерук керує також іншим напрямом – пошиттям спальників для бійців. Цю роботу розпочинали у Краматорську ще взимку в одному приміщенні, от в Дніпрі були змушені виділити цю діяльність в окремий напрямок. Тут більше виробництва, ніж творчості, тому розмістили майстерню в промисловій зоні.
Разом з однодумцями Олена організувала міні цех із пошиву спальників. Зараз це один із найактуальніших запитів. За вісім місяців війни тут вивчили їх особливості, знайшли гуртових покупців та співпрацюють з волонтерами.
Над пошиттям спальників – теплих мішків для сну – працюють п’ять людей. Три швачки щотижня використовують рулон оксфорду – це тканина, яка захищає від вітру та є верхнім шаром у спальнику. Також туди додається синтепон, додаткове тепло створює флісова прокладка. Ці кілька шарів тканини дозволяють спати при мінус двадцять. Таких спальників одна майстриня може пошити 3-4 штуки на день. Одного рулону тканини довжиною 60 метрів вистачає на два дні.
“Коли ми отримуємо гуртове замовлення від волонтерів або воєнторгів, усі беруться за роботу. На виготовлення одного спальника, якщо усі матеріали в наявності, потрібно 2 годин. Якщо працюють увесь день три швачки, виходить до 10 спальників. Три швачки за тиждень обробляють більше 100 метрів оксфорду. Є варіанти дешевші на різний запит. Так, якщо для окопів – більше замовляють оксфорд, але якщо умови не такі екстремальні, робимо і з інших тканин: плащівка, болонь. Така тканина легша і краще змивається, тож спальник краще складається і займає менше місця”, – говорить керівниця “Арт-коворкінгу” Олена Кучерук.
Разом з нею у швейному цеху працюють ще чотири людини – це переселенці з Краматорська, Сєвєродонецька та Українська.
Олександр допомагає робити закупівлі, знає, де та яку тканину замовити, спілкується з клієнтами, відправляє замовлення. Тетяна шиє, у неї немає вихідних, жінка біля швейної машинки – сім днів на тиждень. Пані Євгенія теж швачка, ця робота важлива для неї – так жінка-переселенка може оплачувати житло, яке орендує, та прогодувати свою родину.
“Ми збираємо відгуки наших захисників. З того, що нам пишуть, – спальники теплі, захищають від вітру, у них бійці сплять в окопах. Зараз попит на спальники значно зріс. Тож ми шукаємо ще швачку, яка готова долучитися до нашої команди”, – говорить Олена.
Зацікавлених просять дзвонити: 099 713 34 58 Олена
Крім спальників, тут також шиють дощовики, футболки, бафи, балаклави, теплі шапки, різні чохли та сумки. Зароблені гроші дозволяють платити заробітну плату людям та покривати оренду цеху і швейних машинок. Виробники постійно шукають гуртових постачальників тканини, аби якість та ціна були прийнятні.
Але у “Арт-коворкінгу” мріють, що знову шитимуть авторські сорочки, як це робили у Краматорську до лютого. А після перемоги України родина Кучерук хоче відкрити вдома магазин туристичного спорядження. Вони до війни багато подорожували, постійно купували для цього необхідне спорядження – рюкзаки, спальники, дощовики. Зараз, коли навчилися таке виготовляти, планують переорієнтувати свою роботу. Хіба що змінять кольори – замість хакі та пікселя будуть шити яскраві дощовики у кольорах осені.
Паралельно, Олена продовжує керувати креативним простором “Арт-коворкінг”. У Краматорську до простору приходили молоді люди, щоб створити сорочку, блокноти, інші авторські вироби. Зараз цю роботу продовжують у Дніпрі. До “Арт-коворкнгу”, який розташований у Дніпровському центрі сучасної культури, запрошують переселенців та місцевих на різні майстер-класи, творчі вечори. Гроші на таку діяльність залучають через грантові програми, наразі мають підтримку від проєкту “Mental Health”.
“Це невеликі гроші, але важливі для нашого простору. Завдяки грантам на підтримку діяльності простору ми можемо оплачувати роботу кількох людей, які організовують заходи, закупити матеріали для майстер-класів – фарби, тканину, холсти, глину. До нашого простору приходять місцеві митці, проводять заходи на волонтерських засадах, – каже Олена Кучерук. – Я часто думаю, чи потрібна така робота, але до нас приходять люди, вони зацікавлені чогось навчитися навіть під час війни. Неподалік є притулок – підвальне приміщення, де усі розмови якого зводяться до того, де дістати гуманітарку. Я дуже боюся, щоб ми не скотилися до такого рівня, тому проводимо різні заходи, щоб допомогти людям у цей важкий час вистояти, культурно у тому числі”.