“Люблю запах землі навесні”
Олена Шаповал — агрономиня компанії «НІБУЛОН», чотири роки працює на Черкащині за спеціальністю, яку обрала через любов до землі. До цього 10 років Олена пропрацювала на фермі, також пішла вчитись і закінчила Уманський національний університет садівництва.
“Я люблю все, що пов’язане із сільським господарством. До речі, в групі разом зі мною вчилися ще кілька дівчат, усі вони працюють за фахом. У перший день, коли я прийшла працювати в «НІБУЛОН», мене зустріли дівчата-агрономині. Тут певну роль відіграє те, як до цього ставляться в компанії. Я знаю, що в НІБУЛОНі дотримуються гендерного балансу і віддають перевагу професіоналізму, а не статі. На мою думку, в нашій роботі чи найголовніше розуміти, що все народжене на землі потребує любові й плекання, а м‘язи тут ні до чого”, – каже Олена.
Для агронома існує два гарячих сезони – навесні під час посівної, потім — влітку та восени, коли тривають жнива. Тоді агрономи можуть провести в полі добу, міняючись змінами. У високий сезон вони не мають ні вихідних, ні свят.
Агроном слідкує за тим, щоб висів зерна був правильний, за оранкою восени, обробітком ґрунту, контролює як піднялася пшениця, удобрює її, щоб вона прокинулась, підживилась і росла далі.
“Це ж справжнє диво – спостерігати, як встає сонце, як рослинка ніби тільки проклюнулась, а потім, дивишся, вона вже виросла тобі до поясу. Мені подобається запах землі навесні, коли її обробляють, і вона ніби розкриває тобі свої обійми. Це наповнює енергією, надихає і робить мене щасливою”.
“Мене надихають люди”
Ольга Вакарчук – фінансова директорка групи агрокомпаній у центральній частині України. Понад 20 років тому після завершення навчання в Національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана пані Ольга обрала сферу агро і не помилилася. Фінансистка та економістка за фахом, за свою кар’єру у кількох компаніях жінка пройшла шлях від фінансового контролера до директорки.
Незадовго до початку повномасштабного вторгнення, отримала пропозицію – поміняти офіс у Києві на роботу у селі на Черкащині. Її не зрозуміли багато колег та знайомих, але вона погодилася і переїхала до невеличкого затишного села, де жителі пішки ходять на роботу та усі знають усіх.
“Керувати з офісу – це одне, але опинитися у селі, де за вікном сіють пшеницю, мелють борошно або зводять елеватор – це зовсім інше. Мій світогляд дуже розширився, і цей новий досвід мені дуже подобається, — ділиться пані Вакарчук. – Тут усе на долоні, усе глибше відчуваєш і бачиш”.
Крім фінансової звітності, Ольга Вакарчук відповідає за спілкування з українськими та закордонними партнерами, впровадження нових проєктів та залучення допомоги, щоденно спілкується з агрономами, інженерами, водіями, майстрами дільниць.
“Неважливо, хто поряд – жінки чи чоловіки. Важливо, аби вони якісно виконували свою роботу, прагнули розвитку та залишалися людьми. Коли є однодумці, з якими дивишся в один бік і спілкуєшся однією мовою, це надихає. Власне це і мотивує мене продовжувати працювати в агро. Зараз, під час війни, у нашій галузі складно, але ми вдячні партнерам за підтримку. Торік наша компанія отримала від Проєкту USAID “Економічна підтримка України” причіп для перевезення зерна та два генератори. Це дозволяє нам бути стійкими на ринку і продовжувати вирощувати зерно під час війни”.
Також пані Вакарчук зазначає, що агро – це не лише про вирощування зернових або їх продаж, це і переробка, і логістика зерна, це набагато ширша галузь, де можна сповна реалізувати свої здібності. Головне, було б бажання.
“Можливість впливати на стратегічні рішення”
Олена Крисенко працює в агрохолдингу «ІМК» з першого дня роботи компанії. За 17 років пані Олена виросла від менеджерки зі збуту до комерційної директорки. На теперішній посаді відповідає за розробку та впровадження стратегій збуту та закупівель, веде переговори із ключовими клієнтами та аналізує ринкові тенденції.
Під час війни, каже пані Олена, основними викликами для агробізнесу є зміна ціни та попиту на зерно, що впливає на прибутковість компанії, ускладнений доступ до ринків збуту. Це все змушує бізнес шукати нові логістичні рішення та шляхи експорту. Але ці виклики мотивують залишатися у професії:
“Найбільше я люблю свою роботу за можливість впливати на стратегічні рішення компанії. У цей непростий час для усіх нас час мене надихають інновації та впровадження нових технологій в агросекторі, те, що роблю внесок у розвиток сільськогосподарського виробництва, а також потенціал для розширення ринків збуту та розвитку нових бізнес-напрямків”.