Близько 200 представників бізнесу, влади та міжнародних донорських організацій взяли участь у Першому національному форумі “Допомога бізнесу в умовах війни: Національний та регіональний аспекти”. Форум відбувся у Львові 8 червня.
Під час форуму відбулися чотири панелі: як працює бізнес під час війни, як регіональна та місцева влада допомагають бізнесу, про державні та недержавні програми підтримки бізнесу, про гранти та як їх отримати.
Учасниками першої дискусійної панелі стали підприємці, які релокували бізнес з Донецької, Луганської, Миколаївської, Харківської областей. Вони розповіли про те, як працюють під час війни, що вдалося і які виклики лишаються.
Ділимось інсайтами з бізнес-панелі.
Максим Коротун – директор “Крамтехцентр”:
“Крамтехцентр” – 23 роки на ринку, завод заснували мій дід та батько, до 24 лютого було 250 людей, була співпраця з Угорщиною, Австрією. Я працюю у компанії 8 років, переживав деякі кризи. Головне – як компанія зберігає ресурс у кризу. Зараз у нас працює 130 людей, 20 у Дніпрі, 20 – віддалено, решта у Краматорську. Яку у кризові часи держава може запропонувати підтримку? Я бачив успішні підприємства Європи. Власник повинен мати три вищі освіти: у діда, батька та сина. Я питав, як держава підтримувала їх ще за часів Другої світової та після неї. Я цікавився, як ведуть свій бізнес японці. У компанії “Тойтота” є принципи, яких дотримуються усі працівники, – це філософія бізнесу. Я хочу, аби у Крамтехцентрі ми дотримувалися філософії.”
Ігор Бондаренко – директор “АГК Україна”
“Можливості релокації з Рубіжного у нас не було, бо з 24 лютого на Луганщині були бойові дії та сильні обстріли, тож ми створюємо потужності з нуля. Коли ми вирішили їхати, були дві речі, які можна було забрати – особисті речі та розробки компанії. Львівська облдержадміністрація допомогла нам обрати майданчик у Червонограді та розміститися на ньому. Ми беремо участь у багатьох грантових проєктах. Зокрема, нас підтримує Проєкт USAID – нещодавно за грантом ми отримали дороге обладнання для виготовлення фармпакування. Ми вдячні платформі, яка щомісяця вже рік збирає бізнес, владу та різні грантові можливості, бо нас чують, на наші запити реагують, відповідають, ми втілюємо їх у життя. “
Артем Нескорожений – директор компанії “Моторімпекс”:
“До війни у нас було 100 співробітників, 3 офіси у різних містах. 24 лютого ми зупинилися, думали лише про те, як зберегти життя своїх людей. Релокувалися за допомогою Укрпошти, у вересні відновили роботу. На початок 2023 року ми відновили наш оборот, який був до війни. Виробляємо промислові гідравлічні системи. Ми були постійними учасниками діалогових майданчиків.
Після релокації до Калуша ми вирішили будувати новий бізнес. Мінекономіки України зробило потужний крок назустріч – почало видавати підприємцям безповоротні гранти. Ми отримали такий грант, нам підказали, як і куди звертатися. Зараз я маю найняти 21 співробітника за умовами гранту. Я не можу зараз знайти людей, частина не погоджується працювати офіційно. Більша частина моїх працівників – це чоловічі професії, жінок дуже мало. Але я маю дотримуватися гендерного балансу. Питання щодо експорту – є велика можливість для України сьогодні. Був окремий захід про експорт, але не вирішене головне питання – немає можливості виїзду за кордон, бракує роз’яснень, як виїжджати. Я дуже хочу почути відповіді на ці питання.”
Андрій Заяць – директор з розвитку компанії “Невердарк”:
“Наша компанія виготовляє смарт-каміни, і зараз ми маємо нові можливості, які вдалося залучити під час війни. Війна застала на злеті, ми щойно отримали європейський сертифікат, щоб продавати каміни за кордон. У нашої команди був план – як реагувати у випадку війни. 26 лютого ми вже шукали приміщення на заході України. Нам треба було переконати європейців, що ми у безпеці та спроможні працювати. Сьогодні буду усіх хвалити та дякувати. Ми на майданчику з перших днів і вже скористалися багатьма можливостями, які представляли. Ми успішно релокувалися, отримали два гранти, дві відмови, будемо ще подавати заявки. Також отримали кредит під експорт – 4 мільйони гривень. Бронювання – ключові співробітники заброньовані, наші колеги можуть виїхати за кордон. Сьогодні багато можливостей, частиною з них ми ще не скористалися, на це потрібен час. До війни у нас був 1 мільйон гривень виторгу, з літа 2022 року – мали ці показники, сьогодні – до 4-х мільйонів гривень виторгу. Ми хочемо збільшити виробничі площі, є шанси зростати навіть в умовах війни. Моя формула перемоги: коли кожен на своєму місці буде робити свою роботу добре!”
Василь Мазурін – власник підприємства “Контакт”:
“Ми виготовляли газове обладнання у Дружківці, від початку війни призупинили роботу. Від торгово-промислової палати отримали заявку на релокацію, психологічно ми були готові до цього. Переїзд зайняв 7 днів. 4 квітня ми вже працювали на новій базі. На новому місці місцева влада нам допомогла у розміщення – ми привезли 60 тонн обладнання та 34 людини. Ми досі живемо у тимчасовому помешканні, хочемо переїхати до Вінниці. Сподіваюся, що участь у грантових програмах допоможе нам у розвитку. Основні виклики – бронювання наших працівників, це дуже складна процедура, яка забирає багато часу. Бракує кадрів, проблеми з житлом.”
Тимур Лєвда – директор компанії “Сінта”:
“Ми розробляли органічні добрива на Миколаївщині, попит на них був високий. Наша база була зруйнована, я певний час був в окупації. Згодом перевіз родину та бізнес до Вінниці. Займаюся перепискою з податковою системою, від них немає жодної допомоги – одна переписка. Я подавав багато заявок через Дію, маю дуже багато відмов і хочу дізнатися, як це працює, як можна отримати грант від держави.”
Захід відбувся за сприяння Проєкту USAID “Економічна підтримка України” та Команди підтримки реформ Міністерства економіки України.