3 жовтня відбувся онлайн-тренінг для представників бізнесу і влади, на якому говорили про енергетичний потенціал біомаси для виробництва моторних біопалив 1-го і 2-го покоління. До заходу долучилося понад 300 учасників.

Подію організовала громадська спілка «Біоенергетична асоціація України» за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка України» (Проєкт USAID).

Під час вебінару для представників профільних міністерств, відомств, інших субʼєктів владних повноважень та бізнес-асоціацій, власників бізнесу, керівників говорили про можливості енергетичного використання біомаси для виробництва моторних палив, а також посилення взаємодії держави і бізнесу у питаннях посилення енергетичної безпеки.

Відкрили тренінг Віталій Головня, заступник Міністра аграрної політики та продовольства України, та Андрій Зінченко, менеджер з розвитку сталої енергетики Проєкту USAID.

Пан Головня зазначив, що аграрний сектор як джерело сировини для біопалив може, частково забезпечити енергетичну незалежність України, зокрема в секторі моторних палив.

“Вже є позитивні приклади виробництва електроенергії з біогазу, при цьому важливим безпековим фактором є децентралізоване розташування біогазових установок”, — зазначив Віталій Головня.

Пан Зінченко розповів, що результати чотирьох досліджень, виконаних в рамках Проєкту USAID , будуть викладені на вебсайт UABIO у вільному доступі.

“У цих дослідженняхрозглядалися перешкоди, що існують на шляху розвитку сектору моторних біопалив, а також кращі світові практики регулювання цього сектору і можливість їх впровадження в Україні. Ці результати будуть представлені на тренінгу”, — розповів Андрій Зінченко.

Тетяна Желєзна окреслила методологію оцінки загального енергетичного потенціалу біомаси в Україні, зокрема поточний і перспективний (до 2050 р.) потенціали.

Петро Кучерук, експерт UABIO, представив результати оцінки потенціалу біомаси для виробництва в Україні моторних палив. Він продемонстрував відмінності біодизелю, біоетанолу, біометану першого і другого покоління залежно від виду сировини, з якої вони вироблені.

Тарас Миколаєнко, директор Української асоціації виробників біоетанолу, розповів про поточний стан та перспективи виробництва біоетанолу в Україні.  На думку експерта, на українському ринку біоетанол – єдине паливо з усіх транспортних, яке може конкурувати з октанопідвищувальними добавками до бензинів без існування додаткових стимулів.

На думку Олега Рябова, керівника напряму відновлюваної енергетики агрохолдингу «Галс Агро», наразі найбільші перспективи розвитку, зокрема щодо експорту в Європу, має біометан. Це пояснюється тим, що європейські потужності не справляються з попитом, який зростає. Тому Україні необхідно усвідомити, що виробництво біометану з агросировини є засобом виживання аграрного сектору і напрямком розвитку аграрних регіонів країни.

Іван Бондарчук, радник LCF Law Group, розповів про законодавчу базу України для  виробництва моторних біопалив і про кращі світові практики регулювання моторних біопалив та можливості їх впровадження в Україні. У межах проєкту проаналізували директиви ЄС в сфері моторних біопалив, а також найкращі європейські та світові приклади стимулювання розвитку цього сектору.

Євген Лукашевич, директор Української технологічної компанії, презентував досвід своєї організації у впровадженні проєктів з виробництва біоетанолу, біогазу і біометану. Він зазначив, що український ринок сировини (агровідходів) для отримання біометану і біоетанолу, особливо 2-го покоління, є найбільшим в Європі.

Після виступів учасники обговорили різні актуальні питання, зокрема перспективи виробництва біометану із силосу кукурудзи, причини закриття  автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій в Україні і можливості їх відновлення, перспективи використання стисненого і зрідженого біометану на транспорті, можливості експорту біопалива..

16 жовтня Проєкт USAID «Економічна підтримка України» (Проєкт USAID) та ГО «Міжнародна фундація розвитку» провели круглий стіл в межах проєкту «Розвиток трудового потенціалу для України». Участь у ньому взяли понад 100 представників закладів професійної та вищої освіти України, представники Львівської та Рівненської обласних державних адміністрацій України, компаній України у сферах аграрних перевезень, будівництва, машинобудування, обслуговування та сільського господарствa.

Проєкт «Розвиток трудового потенціалу для України», який розпочався у липні 2023 року, спрямований на відновлення ринку праці. Участь у ньому беруть заклади професійної освіти та компанії аграрного, будівельного, виробничого та інших секторів економіки України.

Заступниця керівника Проєкту USAID Кірстен Пфайффер, звертаючись до учасників круглого столу, говорила про зусилля, які Проєкт USAID спрямовує на підтримку агросектору, щоб сприяти розвитку української економіки:

“Наша задача сьогодні – покращення логістики зернових з України на міжнародні ринки. Ми працюємо разом з Кернелом, Нібулоном та іншими агрокомпаніями. Нещодавно з Укрзалізницею та Агентством відновлення підписали меморандуми про співпрацю. Це говорить про те, що наша діяльність має сенс і дає швидкий результат. Ми горді бути партнерами «Міжнародної фундації розвитку». Є багато людей, які покинули свої домівки, втратили документи, тож люди працюють там, де можуть. Наші агропартнери розповіли, як змінилися потреби на ринку. Багато з них втратили майно, потужності, вони намагаються знайти вихід. Тож буде потреба у працівниках, робочих місцях. Наша мета – навчити близько 3 000 людей, аби вони знайшли кращу роботу. Для цього ми залучили заклади професійної освіти, також працюємо з приватним сектором, щоб поєднати освіту, бізнес та органи влади”.

Ірина Шумік, генеральна директорка директорату професійної освіти Міністерства освіти і науки України зазначила, що сьогодні через міграційні процеси доросле населення потребує нових навичок:

“Фокус на навчанні дорослих – тенденція не лише України, а й Європи. Тож у проєкті, який впроваджується, ми робимо фокус саме на цій аудиторії, аби перенавчити, підтвердити чи підвищити кваліфікацію багатьох людей. Заклади освіти шукають співпраці з бізнесом”.

Про передумови та плани реалізації проєкту «Розвиток трудового потенціалу для України» говорила Сніжана Леу-Севериненко, провідна менеджерка з розвитку трудового потенціалу Проєкту USAID:

“Коло партнерських компаній, з яким співпрацює Проєкт USAID, значно розширилося – зараз це вся Україна. У роботі ми використовуємо дуальну освіту, кейс-чемпіонати, фандрайзинг, центр розвитку кар’єри, обладнання (релокаційна допомога), психосоціальна підтримка. Ми проаналізували ринок праці і виявили, що є потреби –- це професії, які не потребують навчання, потребують короткотривалого (до 3-х місяців) або довготривалого навчання – до 12 місяців. Найбільш популярних серед роботодавців є короткострокове навчання тривалістю до 2 тижнів. Також важливими виявились особистісні мякі та наскрізні навички. Більшість із виявлених потреб ми «зашили» у наш проєкт та додали ще й активності для розвитку довготривалих і надійних партнерств освіти й бізнесу”.

Наталія Рибак, експертка проєкту, заступниця директора Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Львівській області розповіла про результати проєкту за кілька місяців його роботи. Зокрема, підписали меморандуми, відібрали 56 закладів професійної освіти для співпраці, визначили, що понад 80% з них мають відповідну базу для навчання людей. Найбільш затребувані професії – із галузі будівництва, зварювальники, кухарі, машинобудування та металообробка. Велика кількість людей потребує допомоги, шукає роботу – переселенці, військові, які повернулися з фронту, жителі деокупованих територій, багатодітні батьки.

Людмила Василега, експертка проєкту, директорка центру компетенцій та розвитку людського капіталу Федерації роботодавців України акцентувала на трендах, які сьогодні є на ринку праці: “Навчати потрібно тому, що потребує ринок праці, аби потім не виправляти. Серед трендів – зростання безробіття, постійне навчання, жінки стануть рушійною робочою силою через поранення та загибель чоловіків на фронті, подальше зростання прихованої зайнятості. Зараз в агросекторі є запит на навчання жінок на трактористок, бо немає чоловіків. Викликом є повернення військових з фронту, їх перенавчання, реабілітація. Україна зараз входить до десятки країн з найвищим рівнем безробіття. Серед того, що впливає на зайнятість – нестабільне військово-політичне становище, великий рівень міграції. У бізнесі – фокус не на професії, а набір навичок, як організована робота. У тренді – лідерство, технології, навички, екосистема (середовище на роботі), інклюзивність. 75% опитаних вважають, що професійна освіта дуже важлива, але вона має бути гнучкою, відповідати потребам економіки. Зараз триває навчання 14 працівників компанії “НІБУЛОН” як обслуговувати вагони-хопери та будувати мости, воно триватиме до грудня”.

Про важливість співпраці державно-приватного партнерства, створення хабу для підтримки бізнесу, розвиток кластерних ініціатив, мотивацію молоді на здобуття робітничих професій сказав, директор департаменту освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації Петро Коржевський.

“При великій потребі у будівельниках молодь неохоче йде навчатися на такі професії. При цьому на Рівненщині високий попит на слюсарів, трактористів, електрогазозварювальників, кравців. Також я обстоюю думку, що Україна має продавати не зерно, а кінцевий продукт – наприклад, дитяче харчування з цього зерна. Маємо перейти до того, аби роботодавці платили гроші за кваліфіковану робочу силу”. Пан Петро закликав заклади професійної освіти припинити перетворювати навчально-практичні центри на «музеї», а обласні держані адміністрації – максимально використовувати потенціал професійної освіти для нарощення інвестиційної привабливості області. Як? Через встановлення ефективної взаємодії та співпраці компаній із закладами професійної освіти.

Про потреби компанії-агроекспортера та виклики під час війни розповіла Ольга Кулик – керівниця напряму оцінки і розвитку компанії Кернел. Компанія є найбільшим агроекспортером олії з України, має землю, де вирощує зернові культури, також купує зерно у фермерів. Кернел має виробничі потужності для виготовлення олії, власні портові термінали для вивезення продукції та зерна до інших країн. Серед викликів під час війни – логістика продукції:

“Основний виклик – це працівники, ризики мобілізації, релокація. Зменшення народжуваності, відтак менше студентів навчається. Високий рівень автоматизації у компанії, масштабування бізнесу, соціальна складова – це теж є викликами компанії. Зважаючи на велику кількість персоналу (7300 – це працівники виробничого напряму), щороку вони потребують додаткового навчання, перекваліфікації. Для налагодження експортних процесів потрібні стаді-тури із закордонними колегами. Дефіцитні професії – це енергетики, агрономи, агроінженери, служба якості, механіки, також є велика потреба у фахівцях морського права, фрахтуванні суден, організація морських перевезень, страхування суден, які пов’язані із зерновим коридором. Розвивається вітрова енергетика, тож нам потрібні будуть фахівці у цьому напрямку”.

Виконавчий директор Федерації залізничників України Юрій Терещенко говорив про потреби Укрзалізниці (УЗ) у кадрах. Компанії постійно потрібні кваліфіковані кадри для залізничних перевезень, організації руху, забезпечення роботи інфраструктури. Зараз підготовка інженерних кадрів – найбільша проблема для УЗ:

“Ми вважаємо, що випускники отримують неякісну підготовку у закладах професійної та вищої освіти. Фахівець після навчання не готовий одразу стати до роботи, він потребує додаткового навчання на робочому місці. Отже, у підготовці спеціалістів є певний брак комунікації між освітою та бізнесом, який потім бере на роботу. Ми вважаємо, треба реформувати підготовку інженерних кадрів, це нагальне питання”.

Учасники круглого столу домовилися про подальшу взаємодію для організації навчання й підвищення кваліфікації населення у всіх регіонах України, щоб допомогти їм працевлаштуватись чи професійно зрости. У листопаді ГО «Міжнародна фундація розвитку» та Проєкт USAID проведуть ще два круглі столи у Дніпрі та Сумах, де обговорять можливості розвитку трудового потенціалу на регіональних рівнях. Також  30 представників обласних державних адміністрацій пройдуть дводенне навчання особливостям підвищення інвестиційної привабливості регіону через партнерства «освіта-бізнес». Впродовж наступних місяців у різних куточках країни відбудуться навчальні курси, заходи, програми для більш ніж 400 людей.

У такий спосіб громада селища Іванкове збиратиме гроші на відновлення місцевого історико-краєзнавчого музею, який у березні 2022 року зруйнували російські війська під час вторгнення до Київщини.

Музей, у якому зберігалися картини художниці Марії Примаченко, рушники вишивальниці та ткалі Ганни Верес, згорів. 14 полотен художниці врятували місцеві жителі, але вишиті експонати згоріли. Проте чимало рушників збереглося у колекціях місцевих майстринь, Вишгородському краєзнавчому музеї, особистій колекції онука Ганни Верес — Юрія Вереса та у багатьох музейних та приватних колекціях України та світу.

В Іванкові гостям готові запропонувати майстер-клас на ткацькому верстаті, навчити ліпити дивовижних тварин, зображених на полотнах Марії Примаченко. А ще нагодувати місцевими обуховицькими сирниками та запропонують долучитися до підтримки центру розвитку народної творчості та допомоги у відбудові музейного комплексу, а донорів — допомогти у відновленні будинків та інфраструктури громади, які постраждали внаслідок руйнувань.

“Зараз ми не маємо приміщення, щоб зустріти гостей і навчити їх ткати, але навесні такі заходи можна проводити просто неба. Культура під час війни теж важлива, – говорить керівниця відділу культури, національностей, релігій, молоді та спорту Іванківської райдержадміністрації Надія Бірюк. – Жителям нашої громади, які торік у березні були під окупацією, заняття творчістю допоможуть відновлюватися психологічно. А якщо до нас прокладуть маршрути культурної солідарності, це забезпечить місцевих майстринь роботою, яка зараз дуже потрібна”.

Селище Іванків з його історико-краєзнавчим музеєм, традиціями ткацтва, народного малювання та куховарства стане однією із зупинок маршрутів культурної солідарності.

Зараз такі маршрути напрацьовують учасники мережі з відновлення культурної спадщини Київщини, яка була створена торік у листопаді за сприяння Проєкту USAID “Економічна підтримка України”. Мережа має сприяти популяризації крафтових локальних виробників, приверненню уваги до відновлення пам’яток культури та залученню міжнародної спільноти до відбудови України.

25 січня відбулася конференція “Партнерство як інструмент подолання викликів ринку праці воєнного часу” у рамках проєкту “Професійна орієнтація. Кар’єра. Підприємництво”, що реалізується у партнерстві з Проєктом USAID «Економічна підтримка України» та компанією «Booster Development».

Проєкт “Професійна орієнтація. Кар’єра. Підприємництво” тривав чотири місяці та охопив 80 переселенців і представників інших вразливих груп, які наразі проживають у Волинській, Івано-Франківській і Тернопільській областях і хотіли працевлаштуватись або започаткувати власну справу.

Команда проєкту складається з досвідчених фахівців – членів спільноти СМС-Ukraine, які активно допомагають вітчизняним підприємцям з перших місяців російського вторгнення. Працювали у трьох напрямках – психоемоційна стабілізація учасників, сприяння у працевлаштуванні та адаптації на новому робочому місці, відновлення бізнесу та інтеграція в громади перебування.

“Понад 27 бізнес-проєктів підприємців, які брали участь у нашому проєкті, запустилися на новому місці та вже працюють з першими клієнтами. Ті, хто шукав роботу, її знайшли або об’єднались під час реалізації проєкту. Примітно також, що у проєкті сформувались дієздатні партнерства. Це дуже важливо у важкі часи, коли необхідність підтримки один одного найгостріша. І це про результативність роботи команди проєкту», – сказала Наталія Дзюба, керівниця проєкту “Професійна орієнтація. Кар’єра. Підприємництво”.

Під час заходу обмінялися напрацюваннями органів місцевої влади, центрів зайнятості щодо сприяння працевлаштування переселенців та створенні нових робочих місць у Волинській, Івано-Франківській та Тернопільській областях.

«Ми прийняли велику кількість переселенців, нашим завданням було допомогти цим людям знайти роботу. Ми працювали разом із центром зайнятості, управлінням економіки. Спочатку – це реєстрація та адаптація людей, потім – можливість отримати дохід. Щотижня ми інформували нових жителів громад про вакансії та інші можливості. Зараз ми потребуємо експертної допомоги, у нас є релокований бізнес, індустріальні парки. Хочемо зробити дослідження ринку праці, які очікування у роботодавців, навчальних закладів, щоб стати привабливою для бізнесу та життя громадою», – сказав міський голова Нововолинська Борис Карпус.

Ситуація на ринку праці у 2022 році суттєво відрізнялася від попередніх років. У центрах зайнятості працювали над тим, щоб заохочувати людей до підприємництва, спростили процедуру отримання мікрогрантів.

“122 жителя Волині отримали мікрогранти на започаткування підприємницької діяльності, в результаті буде створено понад 220 робочих місць. Середній розмір гранту – 232 тисячі гривень. Бізнес також отримав компенсації за працевлаштування переселенців”, – сказала директорка Волинського обласного центру зайнятості Алла Куцин.

На Івано-Франківщині докладали спільних зусиль, щоб створити умови та працевлаштувати переселенців. До області у 2022 році переїхали 140 000 людей, з них 2 500 звернулися у пошуках роботи до центру зайнятості.

“Питання створення нових робочих місць стало ще більш важливим. Бізнес отримував компенсації – 300 роботодавців працевлаштували 500 людей, більшість з них до Івано-Франківська, Калуського та Коломийського районів. Військова адміністрація та центри зайнятості тісно співпрацювали. До нас переїхали малі та середні підприємства, деякі перевезли свої потужності, але роботу ще не почали. Є серед релокованих і потужні промислові виробництва, яких у нашому регіоні не було”, – сказала начальниця управління реалізації політики зайнятості Івано-Франківського обласного центру зайнятості Галина Кушнір.

Учасники конференції поділилися історіями свого переїзду, участі у проєкті, розповіли, як додали виклики. Підприємець Олександр Ахудзянов з Волновахи у березні 2022 року переїхав на Волинь. Зараз він очолює підприємство «Крафтовий молочар».

“Я маю 27 років досвіду підприємництва, але я не хочу щось знову починати, тому влаштувався на роботу найманим працівником. “Крафтовий молочар” – це молочна ферма, ми виготовляємо сир, масло, інші молочні продукти. Наш найбільший плюс – це натуральний продукт. У нас працює 24 людини, з них 5 переселенок. Переселенці з великих міст інколи не можуть знайти роботу у малих містах. На мою думку, що треба врахувати підприємцям, які релокуються, – шукати ринки, ніші, потреби у нових громадах. Під час участі у проєкті я усвідомив, що в новому регіоні потрібно робити не те, що ти вмієш і хочеш, а те, що потрібно ринку, на що є попит локального ринку”, – поділився Олександр.

Дарія Трачова переїхала з Мелітополя на Івано-Франківщину. Створила стартап “doSviata.shop” – онлайн-магазин із продажу подарунків. Дарія працювала фінансовою директоркою торгової компанії у Мелітополі, на новому місці ресурсів для започаткування нового бізнесу не було, тому звернулася до проєкту.

“Перебрали багато ідей, але зупинилися на товарах до свята. Я вдячна менторам, що мені допомогли із маркетингом, я більше дізналася про те, як позиціонуватися свої товари, спілкування було дуже важливим. Планую далі розвивати свою справу”, – каже Дарія.

Під час проєкту «Професійна орієнтація. Кар’єра. Підприємництво» 80 учасників отримали консультації з профорієнтації, відвідали тренінги з пошуку роботи та працевлаштування, пройшли курс із підприємництва, отримали менторський і психологічний супровід. На сьогодні понад 40 учасників перебувають у процесі працевлаштування або адаптації до нового робочого місця, понад 20 підприємців вже започаткували або відновили власну справу та отримали перші доходи.

Проєкт USAID “Економічна підтримка України” закупив для компанії-агроекспортера “Agromino” 250 мішків для транспортування зерна.

Виробник мішків – ТОВ “Arivapak” – доставив першу партію мішків – максібегів – 50 штук на елеватор “Agromino” у Харківську область. Решту мішків виробник планує поставити до кінця лютого.

Компанія “Agromino” є одним із ланцюжків у забезпеченні стабільного експорту зерна з України. На елеваторі зерно завантажують у ці мішки та відправляють вагонами Укрзалізниці на експорт.

Максібеги – авторська розробка “Arivapak”, об’ємом 14 тон. Такі понад 10 років використовують у країнах Європейського Союзу та США для транспортування сипучих вантажів. Але для України використання їх для перевезення зерна – це нова технологія.

Мішки виготовлені із полімерної тканини, гарантують герметичність вантажу (зерна) та його захист під час транспортування. Цю технологію використання мішків Проєкт USAID планує розповсюджувати серед інших агровиробників, щоб збільшити економічні показники у зерновій логістиці, що дуже важливо для зміцнення економіки України під час повномасштабного вторгнення росії.

Більше про українську компанію-виробника Максібегів за посилання: https://arivapak.com/